Олена Чебан

21-22 червня 2018 р. у Києві відбувся другий міжнародний воркшоп для молодих вчених «Уявне пограниччя: іншування та «свої інші» на пострадянських фронтирах». Ініціював подію Центр прикладної антропології (The Centre for Applied Anthropology) - в особі Юлії Буйських, Олени Соболєвої та Оксани Овсіюк. У заході взяло участь 23 науковців з України, Німеччини, Польщі, Великої Британії, Словаччини, Росії, США та Японії. Протягом двох днів було проведено низку цікавих виступів, прослухані keynote лекції, велися надихаючі дискусії за напрямками воркшопу.

Воркшоп зібрав низку професійних істориків, культур-антропологів, етнологів та соціологів із різних країн і мав високий науковий рівень. На відміну від першого семінару-практикуму «Уявне пограниччя» (2017), що був двомовним (українська і англійська), другий воркшоп був повністю англомовний, що уможливило більш плідну працю та активне залучення до обговорення усіх учасників воркшопу та вільних слухачів, у категорії яких була і авторка. Організаторкам вдалося зібрати міждисциплінарну та міжнародну кооперацію молодої академічної спільноти, чиї дослідження перетинаються у фокусі вивчення пограниччя.

Цьогорічний воркшоп був спрямований на розгляд низки проблемних питань, що стосуються «уявного пограниччя», «іншості» й «іншування»: «своїх» та «чужих», «чужих серед своїх», та конструювання уявних кордонів та уявних «чужих» на пострадянських фронтирах у політичному, ідеологічному, суспільному вимірах. Важливою мені видалася ідея поглянути з точки зору різних дисциплін на те, як формується та трансформується життя спільнот на пограниччі зі зміною державних кордонів, коли виникають «уявні кордони» та «уявні інші». Це ті кордони, що сформувалися внаслідок культурних та соціальних перетворень, які є «уявними» та розділяють суспільство на «чужих» та «своїх» на рівні повсякденного життя.

Воркшоп «Уявне пограниччя» об’єднав дві традиції проведення конференцій та семінарів – європейську і вітчизняну; у симбіозі були побудовані панельно-дискусійні блоки семінару, у які максимально залучалися усі учасники/ці заходу та вільні слухачі/ки. Протягом двох днів було проведено низку цікавих виступів, прослухані ключові лекції, велися надихаючі дискусії за напрямками воркшопу. Завдяки продуманій організації панельних виступів, відбувалося плідне обговорення кожного виступу, коментарі експертів-дискутантів та модераторів панелей, запитання, та відповіді слухачів і доповідачів у режимі живого обговорення. Було зарезервовано достатньо часу на кожну доповідь (20 хвилин) - по три у кожній панелі, на коментарі дискутанта (20 хвилин) та загальну дискусію (30 хвилин), що назагал все ще є рідкістю для вітчизняних конференцій. Тематичними напрямками роботи воркшопу були дослідження, пов’язані з пограниччям та уявними кордонами на постсоціалістичному просторі. Так підіймалися питання «старих» та «нових» меж, пограниччя в політичних ідеологіях та нових поглядах на державні кордони, зміни ідентичності через зміни кордонів, розмежування суспільства через внутрішні та зовнішні конфлікти, проблеми внутрішньої та зовнішньої міграції, соціального активізму в культурі.

Перший день воркшопу був спрямований на обговорення «інших» просторів й місць у пострадянських містах, у культурному ландшафті, та невидимих кордонів і уявних «інших» в пострадянських ієрархіях знань. Лекцію «Новий дискурс пограниччя та його неоднозначність» прочитав соціолог Томаш Зарицький, професор, директор Інституту соціальних досліджень ім. Роберта Зайонца, Варшавський університет. Лектор обговорював спроби деконструкції ідеалістичних конструктів та стереотипів, створених польською інтелігенцією навколо того, що він називав «новим дискурсом пограниччя», включаючи такі його наслідки як прихований орієнталізм.

Олександра Гайдай, історикиня, співробітниця Музею історії Києва, висвітлила важливі аспекти політики пам’яті та її імплікації у м. Одесі, м. Дніпрі та м. Харкові як «регіональних столицях». Фольклористка Дар’я Анцибор візуалізувала та дослідила кордони і символічні межі Революції Гідності на мапі м. Києва та особливості їхньої трансформації нині. Вона акцентувала увагу на питаннях комеморації простору травм та війни у міському центрі м. Києва, суспільної відповідальності за історичні травми, етичні питання у роботі зі свідками подій чи жертвами силового вуличного протистояння. Матей Бутко, аспірант факультету соціальної антропології Коменського університету в Братиславі, привернув увагу до питання контрабандної торгівлі як стратегії виживання на словацько-українському пограниччі, та ролі неформальності у маркуванні та розмежуванні «своїх» та «інших» на цих теренах. У дискусіях після обох панелей першого дня було порушено питання культурних традицій і їхнього функціонування в іноетнічному середовищі; проблема співіснування різних культурно-ціннісних стратегій поведінки етнічних груп; низові практики співжиття на пограниччі у т.ч. через нелегальний бізнес; сприйняття місцевим населенням іноетнічних мігрантів та маркування «інших» серед «своїх».

Другий день семінару-практикуму розпочався із лекції «Неоднозначність та ясність на грузинсько-турецькому кордоні», яку прочитав антрополог Матійс Пелкманс, професор факультету антропології Лондонської школи економіки, Великобританія. Засновуючись на довготривалих польових дослідженнях на пограниччі Грузії та Туреччини, дослідник проілюстрував процес розмежування локальної спільноти через зміну політичних кордонів та виникнення «уявних інших», та уявних кордонів всередині малого соціуму. Професор Пелкманс привернув увагу аудиторії до проблеми розділення суспільств за етнічними, релігійними, територіальними кордонами та через соціальні практики у повсякденному житті.

Дуже цікавими виявилися виступи на панелях та післяпанельні обговорення. Значну увагу привернули доповіді Ельжбєти Ользацької (Польша), Дарії Цимбалюк (Україна) та Марії Бєкєтової (Німеччина). Так, соціологиня Ельжбєта Ользацька з Ягелонського університету презентувала дослідження про форми іншування та вирізнення «інших» як результат Громадянській війні в Таджикістані 1992-1997 рр. Вивчаючи ре-радикалізацію суспільства Таджикістану, вона привернула увагу до протистояння демократичної опозиції та ісламського фундаменталізму (тероризму) у лиці фанатичних угруповань. Дослідниця поставила питання щодо впливу збройних конфліктів на повсякденні соціальні практики та застосування суспільного примусу відносно місцевого населення, в умовах яких навіть візуальна «іншість» заборонялася на законодавчому рівні. Продовжила тему збройних конфліктів Дарія Цимбалюк (співзасновниця мистецького проекту «Одиссея Донбасс»), розглядаючи військові події на Сході України крізь призму усних історій та ментальних мап переселенців. Марія Бєкєтова, аспірантка з Гумбольдтського Університету (Берлін) висвітлила проблему сприйняття суспільством сексуальних меншин та їхнє самовираження в Україні через соціальний активізм. Дослідниця звернула увагу на стереотипи сприйняття та дискримінаційні прояви по відношенню представників сексуальних меншин в Україні.

Основними результатами воркшопу та питаннями для майбутніх обговорень і практичних втілень стали: критичний погляд на історію та характер дослідження кордонів як наукового об’єкту та термінів «кордони», «прикордоння» і «фронтир» на пострадянському просторі; пошук шляхів подолання уявних кордонів та мирного співіснування різних етнічних, релігійних, соціальних чи гендерних груп; відповідальність у застосуванні професійної термінології та оперуванні термінами у процесі дослідження пограниччя; глибше розуміння проблем «інших» в умовах політичних і економічних викликів у пострадянських державах; обговорення етичних питань стосовно етнографічної польової роботи в стигматизованих суспільствах та серед «своїх інших»; розвиток співпраці серед митців, волонтерів та дослідників.

Детальніше читайте на сайті http://uamoderna.com/event/cheban-workshop-notes